В Італії є два міста “вічної катастрофи”. Одне з них – Піза з її століттями “падаючою” вежею. Інше – Венеція, центральну площу якої час від часу затоплюють води Адріатичного моря і якій усі суперзнавці світу пророкують долю підводного міста. Серед туристів побутує думка про неприємний запах у Венеції, що шириться містом із моря. Запевню вас, що все це не більше, ніж вигадка. Венеція, як і всі морські міста, пахне морем.  

Венеція – місто цілорічного карнавалу життя і власних, встановлених у ньому для туристів правил. А ще це – єдине місто на землі з унікальним міським транспортом – гондолами. 

Хоча б раз у житті у Венеції варто побувати. І не на кілька годин, а так, аби насолодитися тишею ранкового, ще напівсонного міста, пірнути у її денний маскарад і заглибитися у вечірню казку площі Святого Марка (piazza san Marco), де в теплий сезон можна послухати музику живого оркестру біля історичної кав’ярні “Florian”.


Коли місто остаточно прокидається, його заповнюють тисячі туристів. Протягом дня у Венеції завжди гамірно від їхніх голосів. Туристів не лякає навіть, коли площа Святого Марка затоплена водами Адріатики. Оскільки такі природні форс-мажори трапляються не вперше, місцева влада навчилася з ними взаємодіяти. Морські припливи венеційці визначають по вечірньому небу напередодні. Тоді на площі Святого Марка для туристів вибудовується дерев’яний місточок, аби по ньому вони могли пройти до головної історичної пам’ятки Венеції – базиліки Святого Марка. 
Цей величний храм із золотими інтер’єрними настінними розписами, мармуровою долівкою і розкішним мармурово-мозаїчним фасадом, крилатим левом із книгою – символом Венеційської республіки, статуями тетрархів та бронзовими конями більше схожий на музей, ніж на святу обитель. Ще б пак! У базиліці Святого Марка зміксовано завоювання венеційців, привезені ними з далеких морських походів, мозаїка та іконографія Східної церкви. Про призначення головної історичної пам’ятки Венеції нагадує звучання органу. 

Вартує купити квиток і піднятися на терасу базиліки, аби помилуватися красою площі Святого Марка і Палацу дожів із висоти пташиного польоту. 

Цікавою атракцією центру Венеції є бамкання годинника опівдні. Спершу на годинниковій вежі п’яцетти Леоні, де в дзвони б’ють венеційські маври: два бронзових пастори, а опісля – на дзіниці Святого Марка.  

Власною музикою творів уславленого венеційського композитора у Венеції звучить Музей Вівальді. 

У Венецію спеціально приїжджають новоодружені у супроводі фотографів і відеоператорів, аби відзняти тут цікавий фото- і відеоряд. Адже, як не крути, а статус Венеції як міста гондол, масок і кохання – незмінні аксесуари її цілісного образу. 

Проте є тут “дещо”, що необхідно знати, якщо ви вирушаєте у Венецію вперше. 
Лише в окремих ресторанах Венеції до ціни замовлених страв вам можуть доплюсувати так званий… Венеційський податок. Насправді це всього лиш нахабний сервіс, бо жодного Венеційського податку не існує. Будьте пильними у Венеції при оплаті будь-чого. Обвести навколо пальця вас можуть навіть при купівлі квитків у касах.